Мадонна чи повія? Хто вона?..

Світ є поляризованим: захід - схід, добро – зло, любов – байдужість. Але дистанція між протилежностями є не такою великою, як здається. Для простого прикладу –  трава мати-мачуха, листочок якої з одного боку ніби холодний, а з іншого – теплий і м’який. І це листочок однієї рослини, яка поєднує різні характеристики.  

Чому в час війни я обрала саме цю тему? Напевне тому, що вона також є актуальною в реальному світі, в реальних стосунках. Чому б не говорити про реальність, в якій немало уваги прикуто до дівочої невинності та сексуальності? Навіть конкурс, який відбувається щорічно – міс світу також підтверджує цю, вже застарілу тенденцію. Чому в світі немає конкурсу – містер світу?..

Отож, дівчина/жінка, хто вона насправді? Кого ви бачите в ній? Кого прагнете розгледіти? І чому взагалі виникають ці питання?

Ще на початку 20 ст. Зігмунд Фройд описав комплекс “МАДОННА – ПОВІЯ”. Цей комплекс висвітлює дихотомію: Мадонни, як абсолютно доброчесної, чистої та цнотливої жінки, і повії – розпусної, спокусливої та приниженої. Жіноча сексуальність тлумачиться поляризовано. І, відповідно, до цієї поляризації жінку/дівчину розглядають або як розпусну повію, або як чисту і незайману.  

По суті, жінок розглядають переважно, як сексуальних об’єктів, що заперечує їх право на суб’єктність (тих, хто має власні переживання, цінності, погляди на життя, вподобання). Сексуальна об’єктивізація відноситься до зосередження на жіночих тілах та зведення жінки до функції, інструменту для задоволення бажань чоловіків.

Подвійні сексуальні стандарти сприяють сексуальній активності чоловіків, але не жінок. Чоловіка, який одягнув шорти не вважають звабником чи провокатором. Поведінку дівчини/жінки в короткій спідниці тлумачать, як запрошення до сексу. Така собі “подвійна  гендерна мораль”.

Жінки, які приймають свою сексуальність, стають «метеликами», які «призначені для вулиці», а не «матеріалом для дружин». Для чоловіків Мадонна — це єдина жінка, яка гідна поваги. Хоча чоловіки можуть любити жінок, яких вони класифікують як Мадонн, це супроводжується подальшою демонізацією жінок, які вважаються повіями. Навіть якщо жінка, яку колись вважали Мадонною, починає виявляти сексуальність, вона деградує в уяві чоловіка  і займає категорію повії.  

Жінка, на кшталт повії є бажаною, але не заслуговує на повагу. Натомість, Мадонна – гідна поваги, але не більше. Бо вона не викликає бажання…

«Що за маячня», – скажуть деякі чоловіки, – «ми пристрасно жадаємо Мадонну!». Не поспішайте з висновками, будь ласка! Дочитайте до кінця.

Фройд вважав, що сфера любові в чоловіків, що страждають на цей комплекс, розділена на два напрямки – «священна» і «тваринна». Як вже згадувалось, гіпотетично ця проблема стосується переважно чоловіків, які мали або емоційно холодних, або занадто опікуючих матерів. А коріниться цей комплекс  в невирішеній чуттєвості хлопчика в площині його почуттів до матері.

Ці чоловіки, обираючи собі дружин, які нагадують їхніх матерів, зрештою зневажають їх. У багатьох випадках їх дружини слугують їм більше як компаньйонки чи особи для розради. Інтим, зазвичай, вони прагнуть шукати в іншому місці.  

Отож, чоловіки, котрі страждають від цього комплексу, зазвичай можуть відчувати сексуальне збудження лише тоді, коли вони принижують партнерку, зводячи її виключно до сексуального об’єкта. Повія – це підкорена жінка, владу над якою чоловік вже здобув.  

У випадках зґвалтування більшу вагу має влада та домінування над жінкою, ніж сексуальне задоволення. Зґвалтована дівчина/жінка почувається брудною, зіпсованою, зламаною. Але суспільство, здебільшого, виправдовує ґвалтівника, і шукає вину в постраждалій особі: «це вона спровокувала, сама винна!..». Напевне, рівень психологічної зрілості будь-якої нації можна визначати завдяки відношенню до такого злочину, як зґвалтування. Чи вистачить сміливості назвати злочинця злочинцем і покарати його? Чи все ж таки в постраждалій особі будуть шукати повію?..

Дуже важливо, щоб сучасне суспільство мало непохитні правила і цінності:  навіть якщо  по вулиці буде йти оголена дівчина, ніхто без її дозволу не має права її чіпати!

Отож, згідно поляризованого погляду, жінки вписуються в один із типів. Наприклад, сексуально привабливі жінки асоціюються з повіями, а інші  –  вписуються  в образ невинності і цнотливості. Наявна поляризація підсилює гендерну нерівність, обмежує жіноче самовираження, свободу  волі, і тисне на жінок аби вони дотримувались цнотливої лінії Мадонни.

Жінки, які виглядають привабливо, мають бути присоромлені та пригнічені.  
Що ж так лякає чоловіків в привабливих жінках? Чому вони прагнуть принизити, заволодіти, приборкати таких жінок? Виявляється, що жіноча сексуальність розглядається, як джерело влади над чоловіками. Чоловіки бояться здатності жінок використовувати сексуальну привабливість, в котрій вони вбачають маніпулятивну тактику (Glick and Fiske 1996). На жінок, які кидають виклик патріархальному устрою, чекає покарання.

Сьогодні всім відомий термін «сексизм». Дехто може кепкувати, що жінки бачать його повсюди. Але цього справді забагато! Навіщо це чоловікам?  Ймовірно, сексистські установки зміцнюють віру чоловіків в те, що вони є кращою половиною людства!..

Бачення в жінці виключно сексуального об’єкта спонукає чоловіків до доброзичливого чи ворожого сексизму. Доброзичливий сексизм спрямований на жінок, які заслуговують на захист і підтримку. Тобто це ті жінки, з якими чоловіки в приязних стосунках. Натомість, ворожий сексизм орієнтований на жінок, які прагнуть отримати владу над чоловіками (Glick 2000).  

Ніби ж так все просто: відчувати сексуальне бажання до тих жінок, яких люблять або любити тих, до кого відчувається сексуальний потяг. Але в житті все складніше.  

Ця тема є досить цікавою в роботі з людьми, з якими ми добираємось до цього важливого пласту. Вона є, в певній мірі, непорушною і недоторканою, а з іншого боку – тією, що викликає сором, вину, огиду.

Сьогодні фахівці в сфері психічного здоров’я  небезпідставно повторюють одну тезу: «Психотравма зберігається в тілі» В цьому криється складність в побудові інтимних стосунків.  

Симптомів, які би підтвердили цю тезу – безліч. Напевне, прагнення жінок виразно транслювати лише один полюс, наприклад – полюс Мадонни, додає труднощів у самовираженні, у прийнятті своєї сексуальності. На практиці  мені зустрічались жінки, які роками жили в шлюбі і продовжували зберігати свою цнотливість просто неймовірною ціною…

Ті жінки, які транслюють виключно повій, можливо, відтворюють свій психотравматичний досвід і ніби не мають контакту зі своєю цнотливою частиною. Вони ніби й не можуть претендувати на тривалі, надійні і безпечні стосунки.

Як дозволити іншій людині бути собою? Як дозволити це собі? Що має відбутись, щоб людина наблизилась до власного єства і примирила в собі полярні частини? Бо так само, як і трава мати-мачуха, кожна жінка має внутрішню чистоту і доброчесність, і разом з тим, вона має свій шарм і сексуальність.  

Світ змінюється і він вимагає змін від нас з вами! Ви можете вдавати, що особисто Вас ця тема не стосується. А можете зупинитись на хвильку і задуматись… Головне – не поспішайте…